бережок

БЕРЕЖО́К, жка́, ч.

1. Зменш. до бе́рег 1, 3, 4.

Тече річка бережками, Тече річка лугом (з народної пісні);

Пальці руки знову побігли по бережку простирадла (Ю. Смолич);

В таборі все, було, трусяться над кожним із нас, море при самім бережку обгородили (О. Гончар);

Арсен стьобнув коня і риссю помчав уперед, до зеленого бережка (В. Малик).

2. перев. мн., рідко. Поля (у рукописі, книжці і т. ін.).

Письменник ще довго писав на бережках. На бережки він потратив [витратив] багато більше атраменту, як на розділ (М. Хвильовий);

Примітки нерідко виносяться на бережки сторінок (з газ.).