берладники
БЕРЛА́ДНИКИ, БИРЛА́ДНИКИ, ів, мн. (одн. берла́дник, бирла́дник, а, ч.), іст.
Вигнанці з Київської Русі, які жили у пониззі Дунаю в районі міста Берладь (нині Бирлад, Румунія) в XI–XIII ст.
У своєму Пониззі “берладники” утворили досить сильну військову організацію, основою якої стала їхня флотилія, точніше, добре оснащений флот (з наук.-попул. літ.);
Історики справедливо вважають, що в умовах залежності України-Русі від Золотої Орди Берладь перетворилася на Січ ХІІ століття, а берладники стали попередниками запорозьких козаків (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- берладники — -ів, мн. Збірна назва переселенців із земель Київської держави, які у 12 ст. оселились у Нижньому Подунав'ї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- берладники — Селяни-втікачі, що вільно жили у пониззі Дунаю, в районі м. Бирлад (Румунія); чинили грабіжницькі напади на руські землі; назва згадується у документах XII-XIII ст. Універсальний словник-енциклопедія