бернардини
БЕРНАРДИ́НИ, ів, мн. (одн. бернарди́н, а, ч.).
Те саме, що бернарди́нці.
На майдані хвилювалося ціле море голів; паралельно до стін замку, від костьолу бернардинів до православної церкви, зімкнутою лавою стояли надвірні козаки (М. Старицький);
У Львові кого тільки нема: бернардини, капуцини, кармеліти, домініканці... (Р. Іваничук);
Найбагатшими на Правобережжі були римо-католицькі монастирі, які належали єзуїтам, домініканцям, бернардинам, капуцинам (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бернардини — Члени католицького чернечого ордену, що виник у XI ст. Словник застарілих та маловживаних слів
- бернардини — Католицький чернечий орден, відгалуження францисканців суворішого статуту, зв. обсервантами; пол. обсервантів почали називати бернардинами від гол. Універсальний словник-енциклопедія