билиця
БИЛИ́ЦЯ, і, ж.
Те, що було в дійсності; бувальщина.
Не шкодить Такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця; Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко);
Казка була йому [Чіпці] не вигадкою, а билицею (Панас Мирний);
Оповідач невтомний, дід Наум .. Розповідав билиці й небилиці (М. Рильський);
Тарас пив чай, розказував смішні билиці, яких наслухався під час мандрівок по Україні (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- билиця — били́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- билиця — див. БУВАЛЬЩИНА. Словник синонімів Караванського
- билиця — -і, ж. Те, що було в дійсності; бувальщина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- билиця — • билиця 1) Твори неказкової фольклорної прози, в яких розповідається про незвичайні пригоди, зіткнення людини з надприродними істотами, проте підкреслюється достовірність зображеного. Українська літературна енциклопедія
- билиця — див. бувальщина Словник синонімів Вусика
- билиця — БУВА́ЛЬЩИНА (розповідь про те, що справді було, — на противагу вимислу), БИЛИ́ЦЯ. Мені повів старенький чоловік Щось на бувальщину і на легенду схоже... (В. Бичко); Катеринка з цікавістю оглядала старого, про якого багато ходило билиць і небилиць (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
- билиця — БИЛИ́ЦЯ, і, ж. Те, що було в дійсності; бувальщина. Не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця; Або бувальщина, сказать (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- билиця — Билиця, -ці ж. 1) Быль. былое. Бо се не казка, а билиця, або бувальщина, сказать. Шевч. 2) = билина. Інших била палицов, мене с била билицов. Гол. L 211. Словник української мови Грінченка