1. Словник української мови в 11 томах

билиця

БИЛИ́ЦЯ, і, ж. Те, що було в дійсності; бувальщина.

Не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця; Або бувальщина, сказать (Шевч., II, 1953, 249);

Казка була йому [Чіпці] не вигадкою, а билицею (Мирний, І, 1949, 142);

Оповідач невтомний, дід Наум.. Розповідав билиці й небилиці (Рильський, Вибр., 1937, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. билиця — били́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. билиця — див. БУВАЛЬЩИНА. Словник синонімів Караванського
  3. билиця — -і, ж. Те, що було в дійсності; бувальщина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. билиця — БИЛИ́ЦЯ, і, ж. Те, що було в дійсності; бувальщина. Не шкодить Такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця; Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко); Казка була йому [Чіпці] не вигадкою, а билицею (Панас Мирний); Оповідач невтомний, дід Наум .. Словник української мови у 20 томах
  5. билиця — • билиця 1) Твори неказкової фольклорної прози, в яких розповідається про незвичайні пригоди, зіткнення людини з надприродними істотами, проте підкреслюється достовірність зображеного. Українська літературна енциклопедія
  6. билиця — див. бувальщина Словник синонімів Вусика
  7. билиця — БУВА́ЛЬЩИНА (розповідь про те, що справді було, — на противагу вимислу), БИЛИ́ЦЯ. Мені повів старенький чоловік Щось на бувальщину і на легенду схоже... (В. Бичко); Катеринка з цікавістю оглядала старого, про якого багато ходило билиць і небилиць (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
  8. билиця — Билиця, -ці ж. 1) Быль. былое. Бо се не казка, а билиця, або бувальщина, сказать. Шевч. 2) = билина. Інших била палицов, мене с била билицов. Гол. L 211. Словник української мови Грінченка