1. Словник української мови в 11 томах

билля

БИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до били́на¹; трава.

І наче лежить [Давид] у борозні край битого шляху, а над ним я облогу, з дикого поля над борозною, гойдається билля дике, стиха шелестить (Головко, II, 1957, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. билля — би́лля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. билля — -я, с. Збірн. до билина I; трава. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. билля — Бувальщина, колишнє, минувшина, минуле, старовина, старосвітщина, предківщина, див. древній Словник чужослів Павло Штепа
  4. билля — БИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до били́на¹; трава. І наче лежить [Давид] у борозні край битого шляху, а над ним з облогу, з дикого поля над борозною, гойдається билля дике, стиха шелестить (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  5. билля — див. стебло Словник синонімів Вусика
  6. билля — порости́ траво́ю (те́рном, би́ллям і т. ін.). Давно перестати існувати; щезнути навіки, забутися. Багато хто із цих панів соромиться свого становища, .. Фразеологічний словник української мови
  7. билля — Билля, -ля с. соб. Быліе. Ой Васильки, сиди в биллю, а я в черемшині. Pauli. ІІ. 189. Словник української мови Грінченка