било
БИ́ЛО¹, а, с.
1. Підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів, годин доби.
— Я йому як у било б’ю: женись та женись (Сл. Гр.);
Дівчина Роксана.. б’є у било на сполох (Ю. Янов., V, 1959, 133);
// Палиця, шматок металу і т. ін., якими б’ють, подаючії сигнал.
Біля рейки під грушею зняв [Лука] з гілки било і закалатав (Головко, І, 1957, 339);
// Серце дзвона.
Марко поторгав рукою дзвін, злегенька гойднув било, і мідь.. обізвалася низьким співучим голосом (Стельмах, Правда.., 1961, 298).
2. техн. Товкач у маслоробці, деталь барабана в машині і т. ін.
До маслоробки пристосували.. била (Соц. твар., 1, 1956, 43).
БИ́ЛО́², би́ла́, с. Бокова опора, крило у саней;
// Верхня бокова перекладина воза, що служить опорою при перевезенні снопів, соломи і т. ін.
БИЛО́³, а́, с., діал. Стебло.
На однім билі [кукурудзи] по два стрюки було (Сл. Гр.);
Струнке било. Листя синяво-зелене. На довгих черешках поодиноко цвіти, що як кров свіжа (У. Кравч., Вибр., 1958, 289);
// Гілка дерева.
Схилились дерева… На їх розчепірених билах кора зашкарубла й покрили її лишаї (Дмит., Присяга.., 1937, 24).
Значення в інших словниках
- било — би́ло 1 іменник середнього роду палиця; деталь машини би́ло́ 2 іменник середнього роду частина воза * Але: два, три, чотири би́ла́ било́ 3 іменник середнього роду стебло * Але: два, три, чотири била́ діал. Орфографічний словник української мови
- било — I б`ило-а, с. 1》 Підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів, годин доби. || Палиця, шматок металу і т. ін., якими б'ють, подаючи сигнал. || Серце дзвона. 2》 тех. Товкач у маслоробці, деталь барабана в машині і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- било — БИ́ЛО¹, а, с. 1. Підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів. – Я йому як у било б'ю: женись та женись (Сл. Гр.); Дівчина Роксана .. б'є у било на сполох (Ю. Яновський); Десь в било б'ють за звичаєм пустельним (Л. Словник української мови у 20 томах
- било — I бич, бияк, калатайка, калатайло, клепач, клепачка, ляда (у ткацького верстата), мечик, стукало, товкач, язик (у дзвона) II див. калатало; стебло Словник синонімів Вусика
- било — I. БИ́ЛО (підвішений брус металу, ударами об який подають сигнали, відбивають години доби), КЛЕПА́ЛО заст. Дівчина Роксана.. б'є у било на сполох (Ю. Яновський); Велів тривогу бить в клепало, Щоб військо к бою виступало (І. Котляревський). Словник синонімів української мови
- било — Било, -ла с. 1) Доска, употребляемая вмѣсто колокола въ монастыряхъ; то же, что клепало. Я йому як у било б'ю: женись та женись, — так ні та й годі. Лебед. у. Говорили, як у било били, а йому и не в догадки. Словник української мови Грінченка