1. Словник української мови Грінченка

било

Било, -ла

с.

1) Доска, употребляемая вмѣсто колокола въ монастыряхъ; то же, что клепало. Я йому як у било б'ю: женись та женись, — так ні та й годі. Лебед. у. Говорили, як у било били, а йому и не в догадки.

2) Крылья или отводы въ саняхъ, предназначенные для того, чтобы сани не опрокидывались. Сумск. у. ум. бильце.

---------------

Било, -ла

с.

1) Стебель растенія (конопли), стержень кукурузы. Шух. I. 147. Торік добрі були кукурузи: на їднім билі по два стрюки було. Камен. у.

2) Часть друлівника (см. друлівник). Шух. І. 277.

3) Верхнія боковыя перекладины, соединяющія передокъ и задокъ воза. Черниг. ум. бильце.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. било — би́ло 1 іменник середнього роду палиця; деталь машини би́ло́ 2 іменник середнього роду частина воза * Але: два, три, чотири би́ла́ било́ 3 іменник середнього роду стебло * Але: два, три, чотири била́ діал. Орфографічний словник української мови
  2. било — I б`ило-а, с. 1》 Підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів, годин доби. || Палиця, шматок металу і т. ін., якими б'ють, подаючи сигнал. || Серце дзвона. 2》 тех. Товкач у маслоробці, деталь барабана в машині і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. било — БИ́ЛО¹, а, с. 1. Підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів. – Я йому як у било б'ю: женись та женись (Сл. Гр.); Дівчина Роксана .. б'є у било на сполох (Ю. Яновський); Десь в било б'ють за звичаєм пустельним (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. било — I бич, бияк, калатайка, калатайло, клепач, клепачка, ляда (у ткацького верстата), мечик, стукало, товкач, язик (у дзвона) II див. калатало; стебло Словник синонімів Вусика
  5. било — I. БИ́ЛО (підвішений брус металу, ударами об який подають сигнали, відбивають години доби), КЛЕПА́ЛО заст. Дівчина Роксана.. б'є у било на сполох (Ю. Яновський); Велів тривогу бить в клепало, Щоб військо к бою виступало (І. Котляревський). Словник синонімів української мови
  6. било — БИ́ЛО¹, а, с. 1. Підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів, годин доби. — Я йому як у било б’ю: женись та женись (Сл. Гр.); Дівчина Роксана.. б’є у било на сполох (Ю. Янов., V, 1959, 133); // Палиця, шматок металу і т. ін. Словник української мови в 11 томах