1. Фразеологічний словник української мови

билля

порости́ траво́ю (те́рном, би́ллям і т. ін.). Давно перестати існувати; щезнути навіки, забутися. Багато хто із цих панів соромиться свого становища, .. шукають навіть виходу — хто в “мочемордії”, хто у збиранні та виданні народних старих пісень (як Лукашевич!), хто у журбі за тим, що вже минуло і поросло травою… (Василь Шевчук); Було та минуло — вже й порохом припало й терном поросло,— думав Ломицький,— небагато часу минуло, а вже мені обридло життя, монотонне та безцвітне… (І. Нечуй-Левицький); Повставай із могил, що було та биллям поросло (Л. Первомайський); // тільки порости́ траво́ю. Давно умерти, загинути. — Нема Кирдяги.— А Прокопович? — І Прокоповича, і Череватого, і Нареченого, і Демида ..— Поросли травою (О. Довженко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. билля — би́лля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. билля — -я, с. Збірн. до билина I; трава. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. билля — Бувальщина, колишнє, минувшина, минуле, старовина, старосвітщина, предківщина, див. древній Словник чужослів Павло Штепа
  4. билля — БИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до били́на¹; трава. І наче лежить [Давид] у борозні край битого шляху, а над ним з облогу, з дикого поля над борозною, гойдається билля дике, стиха шелестить (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  5. билля — див. стебло Словник синонімів Вусика
  6. билля — БИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до били́на¹; трава. І наче лежить [Давид] у борозні край битого шляху, а над ним я облогу, з дикого поля над борозною, гойдається билля дике, стиха шелестить (Головко, II, 1957, 23). Словник української мови в 11 томах
  7. билля — Билля, -ля с. соб. Быліе. Ой Васильки, сиди в биллю, а я в черемшині. Pauli. ІІ. 189. Словник української мови Грінченка