билля
Бувальщина, колишнє, минувшина, минуле, старовина, старосвітщина, предківщина, див. древній
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- билля — би́лля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- билля — -я, с. Збірн. до билина I; трава. Великий тлумачний словник сучасної мови
- билля — БИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до били́на¹; трава. І наче лежить [Давид] у борозні край битого шляху, а над ним з облогу, з дикого поля над борозною, гойдається билля дике, стиха шелестить (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
- билля — див. стебло Словник синонімів Вусика
- билля — порости́ траво́ю (те́рном, би́ллям і т. ін.). Давно перестати існувати; щезнути навіки, забутися. Багато хто із цих панів соромиться свого становища, .. Фразеологічний словник української мови
- билля — БИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до били́на¹; трава. І наче лежить [Давид] у борозні край битого шляху, а над ним я облогу, з дикого поля над борозною, гойдається билля дике, стиха шелестить (Головко, II, 1957, 23). Словник української мови в 11 томах
- билля — Билля, -ля с. соб. Быліе. Ой Васильки, сиди в биллю, а я в черемшині. Pauli. ІІ. 189. Словник української мови Грінченка