1. Словник української мови у 20 томах

битливий

БИТЛИ́ВИЙ, а, е.

Який має звичку битися, накидатися на всіх.

Така корова маленька, а битлива (Сл. Гр.);

– Писар – чоловік лихий, лайливий, битливий (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. битливий — битли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. битливий — див. задерикуватий Словник синонімів Вусика
  3. битливий — Битли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. битливий — БИТЛИ́ВИЙ, а, е. Який має звичку битися, накидатися на всіх. Така корова маленька, а битлива (Сл. Гр.); — Писар — чоловік лихий, лайливий, битливий (Н.-Лев., IV, 1956, 165). Словник української мови в 11 томах
  5. битливий — Битливий, -а, -е Драчливый. Мнж. 176. Такий битливий, — зараз кулаком. Конст. у. Чоловік битливий буде. Славянос. у. 2) Бодливый. Така корова маленька, а битлива. Черк. у. Битлива корова наша. Канев. у. 3) Сильно ударяющій. Град битливий. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка