благо

БЛА́ГО, а, с.

1. Добро, щастя.

– Кланяйся отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра усякого зичу і блага (Марко Вовчок);

Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали [вирішили] ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми (П. Грабовський);

Вода на півдні – велике благо (з газ.).

2. тільки мн. бла́га, благ. Достатки, вигоди, дари природи і т. ін.; усе те, чого потребує людина в житті.

Природа, обважнена осінніми благами, лагідно благословляла людські веселощі (Я. Качура);

У давнину гадали, що існує певна сила, яка розподіляє між людьми життєві блага (із журн.).

3. невідм., у знач. пред., розм. Добре.

Благо тобі, друже-брате, Як є в тебе хата (Т. Шевченко);

– Мирно ви, діти мої, живете – і благо (В. Дрозд).

◇ (1) Всіх благ! – усталена форма прощання з добрими побажаннями.

Всіх благ і веселої вам поїздки! (з Інтернету);

(2) На бла́го, кого, чого, книжн. – для добра кого-, чого-небудь.

– Не падай, Микито, духом. Твоя справа вірна, ти чесно працюєш на благо народу, отже, рано чи пізно, а твоє, Микитине, буде зверху (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благо — бла́го 1 іменник середнього роду бла́го 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. благо — Добро, щастя; мн. БЛАГА, достатки, гаразди; (природи) дари. Словник синонімів Караванського
  3. благо — -а, с. 1》 Добро, щастя. 2》 тільки мн. блага, благ. Достатки, вигоди, дари природи і т. ін.; все те, чого потребує людина в житті. 3》 невідм., у знач. присудк. сл., заст. Добре. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. благо — Добро, добробут, горазди Словник чужослів Павло Штепа
  5. благо — Благовоління, добро, доброзичливість, зичливість, ласка, ласкавість, прихильність Словник синонімів Вусика
  6. благо — БЛАГО — загальне поняття для позначення того, що втілює позитивний ціннісний зміст. Згідно з основоположним розрізненням Аристотеля... Філософський енциклопедичний словник
  7. благо — БЛАГОПОЛУ́ЧЧЯ (спокійне, безтурботне, забезпечене життя), БЛА́ГО, ГАРА́ЗД розм., БЛАГОДЕ́НСТВО книжн. заст., ірон. Не було такого приниження, на яке майор Яцуба не пішов би ради своєї Ліни, не було таких труднощів та перепон... Словник синонімів української мови
  8. благо — Бла́го, -га, -гу, у -зі; бла́га, благ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. благо — БЛА́ГО, а, с. 1. Добро, щастя. — Кланяйся отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра усякого зичу і блага (Вовчок, VI, 1956, 247); Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми (Граб., І, 1959, 397). Словник української мови в 11 томах
  10. благо — Благо, -га с. Благо, добро (заимствовано изъ церк. языка и въ нар. рѣчи не употребляется). Заспіваю Господеві за всі Його блага. К. Псал. 7. Словник української мови Грінченка