благовісниця
БЛАГОВІ́СНИЦЯ, і, ж., уроч.
Жін. до благові́сник 2.
* Образно. Дорога й праця – сестри рідні І благовісниці живі (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благовісниця — благові́сниця іменник жіночого роду, істота книжн. Орфографічний словник української мови
- благовісниця — -і. Жін. до благовісник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благовісниця — Благові́сниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- благовісниця — БЛАГОВІ́СНИЦЯ, і, ж., книжн., рідко. Жін. до благові́сник. *Образно. Дорога й праця — сестри рідні І благовісниці живі (Рильський, Поеми, 1957, 187). Словник української мови в 11 томах