1. Словник української мови у 20 томах

благоговіння

БЛАГОГОВІ́ННЯ, я, с., книжн.

Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність.

У багатьох грецьких храмах із благоговінням берегли архаїчні кумири (з наук.-попул. літ.);

Ми з безмежним благоговінням думаємо про нашого великого Кобзаря, нашого безсмертного Прометея (із журн.);

Імена багатьох динамівців уболівальники згадують із благоговінням (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благоговіння — благогові́ння іменник середнього роду книжн. Орфографічний словник української мови
  2. благоговіння — -я, с., книжн. Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. благоговіння — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст. Словник синонімів української мови
  4. благоговіння — БЛАГОГОВІ́ННЯ, я, с., книжн. Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність. Ми з безмежним благоговінням думаємо про нашого великого Кобзаря, нашого безсмертного Прометея (Вітч., 8, 1958, 173). Словник української мови в 11 томах