1. Словник української мови у 20 томах

благодійність

БЛАГОДІ́ЙНІСТЬ, ності, ж.

Добровільна безкорислива пожертва – матеріальна, фінансова, організаційна, інформаційна і т. ін.

Дитинство своє провела [Докія Григорівна] в притулку, який утримувала вдова-поміщиця. Любила вона.., коли в газетах вихваляли її благодійність (О. Донченко);

При релігійних організаціях можуть функціонувати об'єднання громадян, створені для благодійності (із журн.);

Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях українського народу (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благодійність — благоді́йність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. благодійність — Альтруїстична діяльність, спрямована на надання фінансової та іншої допомоги тим, хто її потребує, на поліпшення умов функціонування суспільства та його частин. Може здійснюватися приватними особами, громадськими та релігійними організаціями і державою. Словник із соціальної роботи
  3. благодійність — див. благодійництво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. благодійність — ДОБРОЧИ́ННІСТЬ (надання допомоги, перев. матеріальної, бідним людям, соціально не захищеним групам населення), ДОБРОДІ́ЙНІСТЬ, ФІЛАНТРО́ПІЯ, ДОБРОДІЯ́ННЯ розм., БЛАГОДІ́ЙНІСТЬ розм., БЛАГОДІ́ЙНИЦТВО розм. Словник синонімів української мови
  5. благодійність — Благоді́йність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. благодійність — БЛАГОДІ́ЙНІСТЬ, ності, ж., дорев. Подавання приватними особами матеріальної допомоги, підтримки бідним, сиротам і т. ін. Добре вчинив той чоловік, що взяв на глум інквізитора за лицемірну благодійність ченців, які дають убогим... Словник української мови в 11 томах