благородство
БЛАГОРО́ДСТВО, а, с.
1. Чистота моральних якостей; чесність, порядність.
Рубанюк добре розумів благородство жінки, що тільки-но давала свідчення і не видала його (І. Цюпа);
Пантелеймон Куліш вірив, що його зрозуміють нащадки, пізнає благородство його трудів і замірів Україна (з публіц. літ.).
2. Висока якість, довершеність, досконалість.
Рухи швидкі і легкі, але немає в них благородства (О. Довженко);
Чкалов, вражений благородством обрисів старенької машини, придивлявся до відблисків вечірнього сонця на металевих частинах мотора (О. Ільченко);
Олень – житель Карпат, уособлення сили, краси і благородства (із журн.).
3. Належність до дворянського стану, роду.
Підлий тепер багатіє, а вбогим стає благородний, Та благородства свого я не продам (із журн.).
Значення в інших словниках
- благородство — благоро́дство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- благородство — -а, с. 1》 Чистота моральних якостей; чесність, порядність. 2》 Висока якість, довершеність, досконалість. 3》 Належність до дворянського стану, роду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благородство — БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь). Словник синонімів української мови
- благородство — БЛАГОРО́ДСТВО, а, с. 1. Чистота моральних якостей; чесність, порядність. [Наша література] проповідує ідеї миру, гуманізму, духовного благородства (Літ. газ., 15. Словник української мови в 11 томах