благородіє
БЛАГОРО́ДІЄ, я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє, іст.
У дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них.
– Ваше благородіє! Не знаю, як вас ще вище возвеличати? (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Було колись: його благородіє, поручик Лука Іванович, дідич подільський, а тепер... (М. Коцюбинський);
// розм. Взагалі про пана, начальника.
– Коли к тобі [до тебе] не заверну у хату – Ти з благородієм сидиш запанібрата (Є. Гребінка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благородіє — благоро́діє іменник середнього роду у дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них арх. Орфографічний словник української мови
- благородіє — -я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє. У дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них. || розм. Взагалі про пана, начальника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благородіє — БЛАГОРО́ДІЄ, я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє. У дореволюційній Росії — титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них. — Ваше благородіє! Не знаю, як вас ще вище возвеличати? (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах