благородіє
БЛАГОРО́ДІЄ, я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє. У дореволюційній Росії — титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них.
— Ваше благородіє! Не знаю, як вас ще вище возвеличати? (Кв.-Осн., II, 1956, 451);
— Було колись: — його благородіє, поручик Лука Іванович, дідич подільський, а тепер… (Коцюб., І, 1955, 138);
// розм. Взагалі про пана, начальника.
— Коли к тобі ні заверну у хату — Ти з благородієм сидиш запанібрата (Греб., І, 1957, 55).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благородіє — благоро́діє іменник середнього роду у дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них арх. Орфографічний словник української мови
- благородіє — -я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє. У дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них. || розм. Взагалі про пана, начальника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благородіє — БЛАГОРО́ДІЄ, я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє, іст. У дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них. – Ваше благородіє! Не знаю, як вас ще вище возвеличати? (Г. Словник української мови у 20 томах