благословлятися

БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, рідко БЛАГОСЛОВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. благословля́ться; недок., БЛАГОСЛОВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. благословля́ться; док.

Діставати благословення.

Зроду-віку по-християнському в церкві вінчалися і благословлятися під ікони ставали (Ю. Смолич);

Благословилась Марусенька у свого татка на посад сісти (Сл. Гр.).

◇ (1) Благословля́тися (рідко бра́тися) / благослови́тися (поблагослови́тися, заблагослови́тися) на світ (на день, на світа́нок, на світа́ння), безос. – світати, розвиднюватися.

[Макар:] На світ береться. [Вишневий (подивився на схід):] Так. Світає (П. Куліш);

Устаєш, ледве на світ благословляється, а вертаєш пізно смерком (У. Самчук);

Ніч – довгу, холодну, дрімотливу – пробув Василь на станції... А як стало благословлятися на світанок – вирушив у дорогу (П. Інгульський);

Я бачу крізь зубчасті гори, ріки: В моїм краю благословляється на день (М. Стельмах);

– Розказуйте швиденько, бо незабаром вже на світання благословиться, то й не встигну я поради вам дати (Марко Вовчок);

Другого дня, тільки на світ заблагословилось, Трохим збудив Данила город орати (Л. Яновська);

Надворі благословилося на світ (І. Багряний).