благочестивість

БЛАГОЧЕСТИ́ВІСТЬ, вості, ж., рел.-церк.

Властивість за знач. благочести́вий.

Невважаючи на свою благочестивість і потяг до самотнього життя, баба Марта таки не витерпіла: пішла до сина та невістки, почала запобігати в їх [них] ласки й таки переманила їх до себе (І. Нечуй-Левицький);

Кожен князь, мудрий чи дурний, щедрий чи скупий, прагнув виказати свою благочестивість і збагачував собор дорогоцінним посудом, коштовними ризами і рідкісними книгами (П. Загребельний).