1. Словник української мови у 20 томах

блаженніший

БЛАЖЕ́ННІШИЙ, БЛАЖЕ́ННІЙШИЙ, шого, тільки ч., рел.-церк.

У християнстві – один із титулів патріарха, у деяких випадках – митрополита.

Блаженніший Мирослав Іван кардинал Любачівський водночас був і Києво-Галицьким митрополитом, і ординарієм Львівської єпархії (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блаженніший — правильніше: блаженнійший «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. блаженніший — блаже́нніший іменник чоловічого роду, істота у титулуванні церковних ієрархів Орфографічний словник української мови
  3. блаженніший — Означення в складі титулу митрополита Словник церковно-обрядової термінології
  4. Блаженніший — Блаженнійший Неправильно-правильно