1. Словник української мови у 20 томах

блазнювати

БЛАЗНЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

1. Бути блазнем (у 2 знач.).

Став [Тиміш] мандрівним лицедієм, блазнював на базарі перед усією громадою (О. Ільченко).

2. перен., зневажл. Удавати з себе дурника, штукаря.

[Ольга:] Коли ви перестанете блазнювати, Бобочка? Невже ви не можете говорити нормально? (В. Собко);

Всі тут ладні блазнювати, лише думати нема кому (Р. Іваничук);

Майстрові не залишається нічого іншого, як блазнювати, щоранку підтягуючи гирю всесвітнього годинника, бо мовляв, без цього час на землі зупиниться (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блазнювати — блазнюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. блазнювати — -юю, -юєш, недок. 1》 Бути блазнем (у 2 знач.). 2》 перен., зневажл. Удавати з себе дурника, штукаря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блазнювати — див. жартувати; піддобрюватися; пустувати Словник синонімів Вусика
  4. блазнювати — БЛАЗНЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Бути блазнем (у 2 знач.). Став [Тиміш] мандрівним лицедієм, блазнював на базарі перед усією громадою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 184). 2. перен., зневажл. Удавати з себе дурника, штукаря. Словник української мови в 11 томах