1. Словник української мови у 20 томах

блистіти

БЛИСТІ́ТИ, блищу́, блисти́ш, недок., рідко.

Те саме, що блища́ти.

Веселе сонечко блистить, Проміння щедро ллє (П. Грабовський);

По тім боці Пруту простяглася широка рівна низина, заросла лозою, з болотами, в яких і досі блистіла до сонця вода (О. Маковей);

Хмари розповзлися – виглянуло сонечко. Обмиті дощем, блистіли в траві зірки (К. Гордієнко);

// перен.

Влади і слави бажалося їй. Блистіти хотілося, красою і силою променіти... (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блистіти — блисті́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. блистіти — блищу, блистиш, недок., рідко. Те саме, що блищати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блистіти — Кресати, креснути, кресонути, викресати, викреснути, закресати, зікресати, скресати, скреснути, лискати, писнути, лискнути, вилискувати, вилискати, повилискувати, вилискуватися, вилиснутися, злискати, злиснути, позлискати, полискувати, полискати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. блистіти — див. блищати Словник синонімів Вусика
  5. блистіти — БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (давати блиск, бути блискучим, відбиваючи світло), БЛИСТІ́ТИ рідко, БЛИЩА́ТИСЯ без додатка, рідко, СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил., СІЯ́ТИ підсил. заст., поет., ПРОМЕНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. блистіти — БЛИСТІ́ТИ, блищу́, блисти́ш, недок., рідко. Те саме, що блища́ти 1. Веселе сонечко блистить, Проміння щедро ллє (Граб., І, 1959, 327); По тім боці Пруту простяглася широка рівна низина, заросла лозою, з болотами, в яких і досі блистіла до сонця вода (Мак. Словник української мови в 11 томах