1. Словник української мови у 20 томах

блищик

БЛИ́ЩИК, а, ч.

Те саме, що бли́скітка.

На узорчастих вікнах тремтять блищики зірок (М. Стельмах);

Сонячні блищики розсипалися в лісі золотими дукатами (З. Тулуб);

Долина за гаткою нагадувала полив'яну, повну місячного срібла чашу з синім, у блищиках, дном (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блищик — бли́щик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. блищик — -а, ч. Те саме, що блискітка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блищик — див. блиск Словник синонімів Вусика
  4. блищик — БЛИ́СКІТКА (перев. мн. — блискуча пластинка, лусочка, цятка і т. ін., що нашиваються на одяг як прикраса), БЛИ́ЩИК, ЛЕЛІ́ТКА, ЦЯ́ЦЬКА розм. Він показав нам, із кілочка знявши, Своє національне убрання, Усе в блискітках, в гаптуванні гарнім (М. Словник синонімів української мови
  5. блищик — Бли́щик, -ка; -щики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. блищик — БЛИ́ЩИК, а, ч. Те саме, що бли́скітка. На узорчастих вікнах тремтять блищики зірок (Стельмах, На.. землі, 1949, 421); Сонячні блищики розсипалися в лісі золотими дукатами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 41). Словник української мови в 11 томах
  7. блищик — Блищик, -ка м. Блестка. Балт. у. Словник української мови Грінченка