блищик
БЛИ́ЩИК, а, ч. Те саме, що бли́скітка.
На узорчастих вікнах тремтять блищики зірок (Стельмах, На.. землі, 1949, 421);
Сонячні блищики розсипалися в лісі золотими дукатами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 41).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блищик — бли́щик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- блищик — -а, ч. Те саме, що блискітка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блищик — БЛИ́ЩИК, а, ч. Те саме, що бли́скітка. На узорчастих вікнах тремтять блищики зірок (М. Стельмах); Сонячні блищики розсипалися в лісі золотими дукатами (З. Тулуб); Долина за гаткою нагадувала полив'яну, повну місячного срібла чашу з синім, у блищиках, дном (В. Дрозд). Словник української мови у 20 томах
- блищик — див. блиск Словник синонімів Вусика
- блищик — БЛИ́СКІТКА (перев. мн. — блискуча пластинка, лусочка, цятка і т. ін., що нашиваються на одяг як прикраса), БЛИ́ЩИК, ЛЕЛІ́ТКА, ЦЯ́ЦЬКА розм. Він показав нам, із кілочка знявши, Своє національне убрання, Усе в блискітках, в гаптуванні гарнім (М. Словник синонімів української мови
- блищик — Бли́щик, -ка; -щики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- блищик — Блищик, -ка м. Блестка. Балт. у. Словник української мови Грінченка