1. Словник української мови в 11 томах

блищатися

БЛИЩА́ТИСЯ, щи́ться, недок., рідко. Те саме, що блища́ти 1.

Ой, в полі-полі криниченька, В ній вода блищиться (Укр.. думи.., 1955, 211);

Глянь, як хвилі від срібла блищатьсяі Глянь, як небо синіє вгорі! (Л. Укр., І, 1951, 66);

// безос.

Став, дивлюся: в вікнах блищиться, але вікна позаслинювані, не видно нічого (Фр., V, 1951, 316).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блищатися — блища́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. блищатися — -щиться, недок., рідко. Те саме, що блищати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блищатися — БЛИЩА́ТИСЯ, щи́ться, недок., рідко. Те саме, що блища́ти 1. Ой, в полі-полі криниченька, В ній вода блищиться (з думи); Глянь, як хвилі від срібла блищаться і Глянь, як небо синіє вгорі! (Леся Українка); // безос. Словник української мови у 20 томах
  4. блищатися — БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (давати блиск, бути блискучим, відбиваючи світло), БЛИСТІ́ТИ рідко, БЛИЩА́ТИСЯ без додатка, рідко, СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил., СІЯ́ТИ підсил. заст., поет., ПРОМЕНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. блищатися — Блищатися, -щуся, -щишся гл. Свѣтить, блестѣть. Чуб. V. 39. Того рубля (срібного) положив на верха, щоби блищався. Чуб. II. 558. Ой у полі криниченька, в ні вода блищиться. Рудч. Чп. 88. Топірці блищаться на сонці. Федьк. Словник української мови Грінченка