блудливий
БЛУДЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який відзначається статевою розпустою; розпусний.
Жінки блудливої та збезчещеної вони [Ааронові сини] не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// Який має або виявляє ознаки розпусти.
До столу з блудливою усмішкою підбігла шинкарка і почала збирати на стіл начиння (П. Панч).
2. бібл. Який не зберігає вірності Богу, Його заповідям.
Манасія [цар] робив блудливими Юдею та мешканців Єрусалима, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед Ізраїлевих синів (Біблія. Пер. І. Огієнка).
3. розм. Брехливий, лукавий.
Продавець не стільки відважує помідори, скільки нас усіх на своїй блудливій вазі, бо лише сліпий може не помітити, що стрілка на вазі косить (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блудливий — блудли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- блудливий — -а, -е, заст. Який відзначається статевою розпустою; розпусний. || Який має або виявляє ознаки розпусти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блудливий — див. розпусник Словник синонімів Вусика
- блудливий — РОЗПУ́СНИЙ (який зневажає норми моралі), РОЗПУ́ТНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ розм., ГУЛЯ́ЩИЙ розм., БЕЗПУ́ТНИЙ розм.; ГРІХОВО́ДНИЦЬКИЙ розм., БЛУ́ДНИЙ заст., БЛУДЛИ́ВИЙ заст. (пов'язаний з статевою розпустою). Аксак.. Словник синонімів української мови
- блудливий — БЛУДЛИ́ВИЙ, а, е, заст. Який відзначається статевою розпустою; розпусний. Провчити надумали блудливого попа (Збан., Єдина, 1959, 133); // Який має або виявляє ознаки розпусти. До столу з блудливою усмішкою підбігла шинкарка і почала збирати на стіл начиння (Панч, Гомон. Україна, 1954, 72). Словник української мови в 11 томах