блюдце
БЛЮ́ДЦЕ, я, с.
1. Чайний посуд, який ставлять під чашку або склянку.
Він, наливаючи чай у блюдце, схлюпнув трохи на стіл (Панас Мирний);
Жінка поставила склянку з блюдцем перед Мариною (Л. Дмитерко).
2. геол. Полога западина округлої чи овальної форми, дно якої поступово підвищується до країв і непомітно зливається з навколишньою поверхнею.
Характерну особливість рельєфу становлять блюдця, або поди (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блюдце — блю́дце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- блюдце — -я, с. 1》 Чайний посуд, якого ставлять під чашку або склянку. 2》 геол. Полога западина округлої або овальної форми, дно якої поступово підвищується до країв і непомітно зливається з навколишньою поверхнею. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блюдце — Мисочка, риночка, сподак, сподочак, див. посуда Словник чужослів Павло Штепа
- блюдце — БЛЮ́ДЦЕ, я, с. 1. Чайний посуд, який ставлять під чашку або склянку. Він, наливаючи чай у блюдце, схлюпнув трохи на стіл (Мирний, III, 1954, 161); Жінка поставила склянку з блюдцем перед Мариною (Дмит., Наречена, 1959, 233). 2. геол. Словник української мови в 11 томах