1. Словник української мови у 20 томах

блюзнити

БЛЮЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., кого, що і без дод.

Зневажати, поганити кого-небудь або що-небудь святе, високе і т. ін.

[Князь:] Безумна жінко! Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій суд і праведні закони, Осягнеш те, за чим сюди прийшла? (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блюзнити — блюзни́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. блюзнити — -ню, -ниш, недок., перех. і без додатка. Зневажати, поганити що-небудь святе, високе і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блюзнити — Богохульствувати, святотатствувати Словник застарілих та маловживаних слів
  4. блюзнити — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  5. блюзнити — БЛЮЗНИ́ТИ що і без додатка (зневажати, опоганювати що-небудь святе, високе, глибоко шановане), СВЯТОТА́ТСТВУВАТИ без додатка, книжн. (Князь:) Безумна жінко! Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій суд і праведні закони, Осягнеш те, за чим сюди прийшла? (І. Словник синонімів української мови
  6. блюзнити — БЛЮЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех. і без додатка. Зневажати, поганити що-небудь святе, високе і т. ін. [Князь:] Безумна жінко! Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій суд і праведні закони. Осягнеш те, за чим сюди прийшла? (Фр., IX, 1952, 212). Словник української мови в 11 томах
  7. блюзнити — Блюзни́ти, -ню́, -ни́ш гл. Богохульствовать, кощунствовать. Словник української мови Грінченка