1. Словник української мови у 20 томах

бляклий

БЛЯ́КЛИЙ, а, е.

1. Неяскравий; тьмяний, затьмарений.

Повстанці поглянули в небо, в якому прозрівав бляклий день (Ю. Яновський);

Хмари спливли за вершини Казбека і затьмарили місяць. Зникло блякле, тремтливе світло зірок (В. Собко);

Бляклий колір.

2. Який утратив свіжість; зів'ялий.

Вітер жене стернею блякле перекотиполе (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бляклий — бля́клий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бляклий — -а, -е. 1》 Який утратив свіжість; зів'ялий. 2》 Неяскравий; тьмяний, затьмарений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бляклий — ТЬМЯ́НИЙ (про світло, вогонь тощо — неяскравий), ТУМА́ННИЙ, БЛЯ́КЛИЙ, БЛІДИ́Й, БЛІДНИЙ розм., СКУПИ́Й розм., ПРИМА́РНИЙ розм., ТЬМА́ВИЙ розм., ТЕ́МРЯВИЙ розм., ТУ́СКЛИЙ розм., МЕ́РХЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. бляклий — БЛЯ́КЛИЙ, а, е. 1. Який утратив свіжість; зів’ялий. Вітер жене стернею блякле перекотиполе (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 73). 2. Неяскравий; тьмяний, затьмарений. Хмари спливли за вершини Казбека і затьмарили місяць. Зникло блякле, тремтливе світло зірок (Собко, Кавказ, 1946, 121); Бляклий колір. Словник української мови в 11 томах