бобриком
БО́БРИКОМ, присл.
Дуже коротко, під бобрик (про стрижку).
У приміських віллах пересічний керівний працівник із зачіскою бобриком усе ще втілює доблесного римлянина древнього складу, але вже його син носить волосся, як в індіанця (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бобриком — бо́бриком прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови