бовтюх

БО́ВТЮХ, а, ч., лайл., рідко.

Те саме, що ду́рень 1; йолоп, бовдур.

І чи ж справедливо тоді на широкій інститутській лаві сидітиме якийсь тупий, як дідівський валянок, бовтюх у американських джинсах, а мій розумний, начитаний, розважливий син носитиме цеглу на будівництві нового корпусу інституту! (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me