богема
БОГЕ́МА, и, ж.
1. збірн. Про творчу інтелігенцію, яка не має постійного джерела матеріального забезпечення і веде легковажний, часто невпорядкований спосіб життя.
В п'єсі “Житейське море” опукло .. показаний побут театральної богеми, куди потрапляє Іван Барильченко (М. Рильський);
Художник тримається осторонь богеми і не підпускає до себе нікого (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Безладність, неорганізованість у побуті представників такої інтелігенції.
У мене вдома суцільна богема й творчий хаос (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- богема — боге́ма 1 іменник жіночого роду люди, переважно з представників творчої інтелігенції, що ведуть безладний спосіб життя збірн. боге́ма 2 іменник жіночого роду безладний спосіб життя, ́циганщина́ Орфографічний словник української мови
- богема — -и, ж. 1》 збірн. Середовище творчих людей, перев. акторів, музикантів, художників, що живуть легковажно, безладно. 2》 перен. Безладність, неорганізованість у побуті представників такої інтелігенції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- богема — Циганщина Словник чужослів Павло Штепа
- богема — боге́ма (франц. boheme, букв. – циганщина) середовище буржуазного суспільства переважно з акторів, музикантів, художників, поетів, що ведуть безладний спосіб життя. Словник іншомовних слів Мельничука
- богема — Боге́ма, -ми, -мі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- богема — БОГЕ́МА, и, ж. 1. збірн. У буржуазних країнах — матеріально незабезпечені люди з інтелігенції, переважно актори, музиканти, художники, що живуть легковажно, безладно. В п’єсі "Житейське море" опукло.. Словник української мови в 11 томах