богоборчий

БОГОБО́РЧИЙ, а, е.

Прикм. до богобо́рець і богобо́рство.

І в пресі, і в суспільстві розпалювалися богоборчі суперечки. Булгаков спроеціював їх у першому розділі “Майстра і Маргарити” (з газ.);

Богоборчий молох радянської доби не минув Святих Гір. Преображенський храм було знищено (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богоборчий — богобо́рчий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. богоборчий — -а, -е. Стос. до богоборства. Великий тлумачний словник сучасної мови