богоугодно

БОГОУГО́ДНО, рел.-церк.

Присл. до богоуго́дний.

Батько святителя Андрій Дмитрович останні літа свого віку жив “богоугодно” (з наук. літ.);

Був у блаженного Спиридона помічник – брат на ім’я Никодим, який був у всьому його однодумцем. Разом вони ревно й богоугодно послужили у справі випічки проскур тридцять років поспіль (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богоугодно — богоуго́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови