богочоловік

БОГОЧОЛОВІ́К, а, ч., рел.-церк. (з великої літери).

Те саме, що Боголюди́на 1.

Вінцем тих багатьох чуд, які цей Богочоловік чинив тут, на землі, стало Його воскресіння по тому, як Він став жертвою за нас (з церк. літ.);

Осяяний тріпотливим світлом лик Богочоловіка дивився згори лагідно на сп'янілі і розсатанілі від злоби обличчя, позирав кохано на дітей своїх, за яких і розпинавсь на хресті (М. Старицький);

Він звомпив, як і той Богочоловік на Голготі [Голгофі], в безмежному розпачі: “Боже, Боже! Чому ж ти мене покинув!?” (І. Багряний).