богошукання
БОГОШУКА́ННЯ, я, с.
1. Пошуки людиною Бога.
Однією з форм боротьби з релігійним сектантством було заслання тих, хто у своєму прагненні до богошукання полишав межі державної церкви (з публіц. літ.).
2. Релігійно-філософська течія у середовищі російської ліберальної інтелігенції початку XX ст., що проповідувала перебудову форм людського існування на основі оновленого християнства.
Усіх їх, таких різних за долями, діячів “срібного віку” об'єднувала ідеологія богошукання і богобудівництва, яка виростала з віри в силу і свободу людини (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- богошукання — богошука́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- богошукання — -я, с., іст. В Росії на початку 20 ст. – релігійно-філософський напрям в середовищі російської ліберальної інтелігенції, що проповідував необхідність пошуку бога. Великий тлумачний словник сучасної мови
- богошукання — БОГОШУКА́ННЯ, я, с. Реаіоцйна релігійно-філософська течія, що поширилась серед російської буржуазної інтелігенції в роки реакції після поразки революції 1905-1907 рр. Георгій Валентинович [Плеханов] викрив реакційний характер богобудівництва, як і богошукання (Наука.., 2, 1957, 31). Словник української мови в 11 томах