бодричі

БО́ДРИЧІ, ів, мн. (одн. бо́дрич, а, ч.).

Союз племен полабських слов'ян VIII–XII ст. у нижній течії р. Лаби (Ельби), а також плем'я, яке очолювало цей союз; представники цих племен.

Бодричі мешкали на південний схід від Ютландського півострова (з наук.-попул. літ.);

Бодричі мали скульптури Радогоста з чистого золота, зокрема, – в Ретрському храмі (з наук.-попул. літ.).