1. Словник української мови у 20 томах

боженька

БО́ЖЕНЬКА, и, ч. (з великої літери).

Пестл. до Бог 1.

[Орина (випила):] Хай же вам, мій таточку, Боженька за це та ласку духу свого пошле (М. Куліш);

Повчала [матушка Раїса], як люто карає Боженька тих нечестивців, котрі їдять у піст скоромне (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боженька — -и, ч., дит. Пестл. до Бог. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Боженька — Бо́женька іменник чоловічого роду, істота дит. Орфографічний словник української мови
  3. боженька — БО́ЖЕНЬКА, и, ч., дит. Пестл. до бог. Повчала [матушка Раїса], як люто карає боженька тих нечестивців, котрі їдять у піст скоромне (Донч., III, 1956, 23). Словник української мови в 11 томах