бойовито

БОЙОВИ́ТО.

Присл. до бойови́тий.

– Отакі хлопці, – бойовито сказав досить-таки миршавий з виду Підмогильний, – та ми як підемо, та ми як вдаримо – пір'я з них полетить! (О. Гончар);

Стартував чемпіонат, і команда бойовито розпочала боротьбу серед команд першої ліги (з газ.);

* Образно. На грудях ветерана бойовито яскрилися ордени та медалі (із журн.).