боксит
БОКСИ́Т, у, ч.
Гірська осадова порода, що містить глинозем; найкраща алюмінієва руда.
Серед корисних копалин особливе місце займають боксити – сировина для видобутку алюмінію (з наук. літ.);
У регіоні, звідки походив зразок руди, виявили багатющі поклади бокситу (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- боксит — бокси́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- боксит — -у, ч. Гірська осадова порода, що має в собі глинозем; найкраща алюмінієва руда. Великий тлумачний словник сучасної мови
- боксит — бокси́т осадочна гірська порода, що складається з гідроокисів алюмінію, а також окису заліза та різних домішок. Основна руда алюмінію. Від назви місцевості Ле-Бо на півдні Франції. Словник іншомовних слів Мельничука
- боксит — Осадочна гірська порода, що складається переважно з гідроксидів алюмінію і заліза, глинистих мінералів; червоний або сірий; найважливіша алюмінієва руда, використовується у виробництві вогнетривких матеріалів; в Україні — Приазов'я, Закарпаття, Укр. щит. Універсальний словник-енциклопедія
- боксит — БОКСИ́Т, у, ч. Гірська осадочна порода, що має в собі глинозем; найкраща алюмінієва руда. Серед корисних копалин.. особливе місце займають боксити — сировина для видобутку алюмінію (Геол. Укр., 1959, 136). Словник української мови в 11 томах