бом
БОМ, БОМ-БО́М, виг.
Звуконаслідування, що відтворює звуки від удару дзвона або курантів.
Бом-бом! – лунає дзвін із дзвонового виру ріки Оденсе (із журн.);
Оскільки опівночі куранти не пробили, всі дружно закричали “бом-бом” (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бом — бом вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- бом — Бо я Словник застарілих та маловживаних слів
- бом — Елемент рангоуту, горизонтальний круглий брус, рухомо припасований до щогли вітрильного корабля; до б. кріпиться нижній край вітрила; вантажний б. — пристрій для перенесення вантажів. Універсальний словник-енциклопедія
- бом — Бом! меж., выражающее ударъ колокола. Бом, бом, бом!... на службу божу дзвонять. Грин. II. 112. Словник української мови Грінченка