бонапартистка
БОНАПАРТИ́СТКА, и, ж.
Жін. до бонапарти́ст.
Елеонора Бро була бонапартисткою – її батько був капітаном імператорської гвардії (з наук.-попул. літ.);
Дочка отримала у Франції монастирське виховання і захопилась історією та політикою, що не дивно в родині, де мати була бонапартисткою (із журн.);
Я як переконана бонапартистка вважаю, що вирішальне слово залишається за народом – коли приходить час це слово говорити (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me