бонапартистка

БОНАПАРТИ́СТКА, и, ж.

Жін. до бонапарти́ст.

Елеонора Бро була бонапартисткою – її батько був капітаном імператорської гвардії (з наук.-попул. літ.);

Дочка отримала у Франції монастирське виховання і захопилась історією та політикою, що не дивно в родині, де мати була бонапартисткою (із журн.);

Я як переконана бонапартистка вважаю, що вирішальне слово залишається за народом – коли приходить час це слово говорити (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me