бонітер

БОНІТЕ́Р, а, ч., спец.

Фахівець із бонітування.

Оцінка корів молочних порід повинна проводитись незалежними бонітерами (з наук.-техн. літ.);

У каракульському вівчарстві дані про хід окоту по кожній отарі за минулу добу бригадир та бонітер записують у спеціальний акт (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me