бонітер
БОНІТЕ́Р, а, ч., спец.
Фахівець із бонітування.
Оцінка корів молочних порід повинна проводитись незалежними бонітерами (з наук.-техн. літ.);
У каракульському вівчарстві дані про хід окоту по кожній отарі за минулу добу бригадир та бонітер записують у спеціальний акт (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me