бонітет
БОНІТЕ́Т, у, ч., спец.
Економічно значуща порівняльна характеристика цінної для господарства групи біологічних об'єктів або угідь, яка відрізняє їх від інших подібних утворень.
Для вирощування зернових культур бонітет оцінюється у 88 балів (за 100-бальною шкалою) (із журн.).
△ (1) Боніте́т лі́су – показник продуктивності лісу, який залежить від ґрунтово-кліматичних умов.
Бонітет берези найбільш високий, коефіцієнт зімкнутості крон більше 0,6 (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бонітет — боніте́т іменник чоловічого роду показник продуктивності лісу Орфографічний словник української мови
- бонітет — -у, ч. Умовний показник, що його застосовують для оцінювання окремих природних ресурсів, їх територіальних сполучень у балах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бонітет — боніте́т (нім. Bonitat, від лат. bonitas – доброякісність) показник продуктивності лісу. Визначається за пересічною висотою дерев домінуючої породи насадження у певному віці. Словник іншомовних слів Мельничука
- бонітет — У лісоводстві показник якості деревостану; також класифікація деревостану (переважно з урахуванням запасів деревини) чи біотопу; у ґрунтознавстві визначення класу ґрунту, що окреслює його сільськогосподарську придатність (якісна класифікація ґрунтів). Універсальний словник-енциклопедія