бонітет

Значення в інших словниках

1. бонітет — -у, ч. Умовний показник, що його застосовують для оцінювання окремих природних ресурсів, їх територіальних сполучень у балах. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бонітет — БОНІТЕ́Т, у, ч., спец. Економічно значуща порівняльна характеристика цінної для господарства групи біологічних об'єктів або угідь, яка відрізняє їх від інших подібних утворень. Словник української мови у 20 томах
3. бонітет — боніте́т (нім. Bonitat, від лат. bonitas – доброякісність) показник продуктивності лісу. Визначається за пересічною висотою дерев домінуючої породи насадження у певному віці. Словник іншомовних слів Мельничука
4. бонітет — У лісоводстві показник якості деревостану; також класифікація деревостану (переважно з урахуванням запасів деревини) чи біотопу; у ґрунтознавстві визначення класу ґрунту, що окреслює його сільськогосподарську придатність (якісна класифікація ґрунтів). Універсальний словник-енциклопедія