борозна

БОРОЗНА́, и́, ж.

1. Довга рівна заглибина в землі, проведена плугом.

Вона знялася з місця й побігла борозною через город (І. Нечуй-Левицький);

Мавка сіла в борозні над стернею і похилилась у смутній задумі (Леся Українка);

Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг і стояв у лахмітті, – зразу видно, що наймит (А. Головко);

* Образно. Немовби в життю [житті] того чоловіка пройшла якась широка й глибока борозна, якою відорано його минуле від теперішнього (І. Франко);

[Хома:] Ти он яку практику маєш за плечима, а ми ще тільки першу борозну йдемо! (О. Гончар);

* У порівн. Дерева проступали чіткими чорними контурами на сліпучо-білому снігу, ніби чорні борозни на толоці (В. Дрозд).

2. перен. Поздовжня заглибина в чому-небудь; зморшка, складка.

Лице [Химине] жалібно кривиться, і сльози мимохіть котяться тими борознами, що поорало на виду довголітнє лихо (М. Коцюбинський);

Думи мужицькі провели борозни на чолі в кожного (А. Головко);

Передні зуби отруйних змій мають борозну або канал, по якому отрута під час укусу вводиться в організм жертви (з навч. літ.);

Помережане борознами зморщок чоло вкривалося потом, і очі раптом застилали сльози (з газ.).

(1) Зва́льна борозна́ – борозна, заорана з обох боків на середину.

Звальні і розгінні борозни необхідно розрізняти (з наук. літ.);

(2) Розгі́нна борозна́ – борозна, заорана на різні боки.

Розгінна борозна виконується за два проходження плуга по одному і тому ж проходу (з наук.-попул. літ.).

◇ Ви́йти із борозни́ див. вихо́дити.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me