боротьбист
БОРОТЬБИ́СТ, а, ч.
Член української політичної партії, яку створили ліві есери в березні 1919 р.
Колишній боротьбист Андрій Хвиля згорів сам у вогнищі сталінського терору... (М. Хвильовий);
Як і більшість тодішньої молоді, Б. Колос захопився ідеями української партії соціалістів-революціонерів, пристав до її лівого крила, з якого згодом утворилась партія боротьбистів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- боротьбист — боротьби́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- боротьбист — БОРОТЬБИ́СТ див. боротьби́сти. Словник української мови в 11 томах