боротьбист

БОРОТЬБИ́СТ, а, ч.

Член української політичної партії, яку створили ліві есери в березні 1919 р.

Колишній боротьбист Андрій Хвиля згорів сам у вогнищі сталінського терору... (М. Хвильовий);

Як і більшість тодішньої молоді, Б. Колос захопився ідеями української партії соціалістів-революціонерів, пристав до її лівого крила, з якого згодом утворилась партія боротьбистів (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боротьбист — боротьби́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. боротьбист — БОРОТЬБИ́СТ див. боротьби́сти. Словник української мови в 11 томах