бочонок
БОЧО́НОК, нка, ч.
Невелика бочка.
Викотили людям бочонок горілки, меду, заграла музика (О. Стороженко);
І нерідко, по пояс у воді, виносили [робітники] на головах дошки, бочонки (Панас Мирний);
Іван кинувся до бочонка з водою (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бочонок — бочо́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бочонок — -нка, ч. Невелика бочка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бочонок — БАРИ́ЛО (посудина для рідини, перев. дерев'яна, з двома днищами й опуклими стінками), БОЧО́НОК, БОЧІ́ВКА діал. В кожнім льоху навалено було стільки бочок і барил, що трудно було й повернутися (М. Словник синонімів української мови
- бочонок — БОЧО́НОК, нка, ч. Невелика бочка. Викотили людям бочонок горілки, меду, заграла музика (Стор., І, 1957, 186); І нерідко, по пояс у воді, виносили [робітники] на головах дошки, бочонки (Мирний, II, 1954, 78); Іван кинувся до бочонка з водою (Головко, І, 1957, 123). Словник української мови в 11 томах
- бочонок — Бочонок, -нка м. = варило. Словник української мови Грінченка