братва
БРАТВА́, и́, ж., збірн.
1. фам. Товариші, друзі.
Директор і вся інша гімназійна братва не чули себе через роздратування й гнів (М. Грушевський);
Козаков вів свою лобату братву, що вміла на бігу рвати фашистські підметки (О. Гончар);
– Ей, братва, розсувайся! Що це ви розляглися, як на пляжі? (Д. Ткач);
– Братва, де ви там? Кінчайте диміти, пора до столу (О. Бердник).
2. жарг. Члени однієї спільноти (здебільшого угруповань рекетирів, кримінальних структур і т. ін.).
Циган банкував, б'ючи усі карти підряд, поступово роздягаючи братву, яка брала участь у грі (А. Дімаров).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- братва — братва́ іменник жіночого роду фам. Орфографічний словник української мови
- братва — -и, ж., збірн., фам. 1》 Товариші, друзі. 2》 Члени злочинного угруповання; рекетири. Великий тлумачний словник сучасної мови
- братва — Товариші, хлопці Словник чужослів Павло Штепа
- братва — И, ж., збірн. 1. злоч. Представники злочинних угруповань. Дипломата «замочила» братва (Україна Молода). 2. Компанія, друзі. Ну всьо, далі нести пургу я не хочу і не буду, а повтикаю разом з останньою братвою (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
- братва — (-и) ж., збірн. 1. крим. Товариші, приятелі; спільники одного злочину. - Гайда, поговоримо з героєм. Зуб вийшов на алею, за ним ще п'ятеро, руки в кишенях, незалежний вигляд, — гуляй, братва (В. Словник жарґонної лексики української мови
- братва — див. багато; родина Словник синонімів Вусика
- братва — ТОВАРИ́СТВО (група людей, що перебувають у тісних стосунках), КОМПА́НІЯ, ГРОМА́ДА, ВАТА́ГА, БЕ́СІДА розм., БРА́ТІЯ ірон., БРАТВА́ фам., БРА́ТТЯ заст., СУСПІ́ЛЬСТВО заст., ПАНІБРА́ТСТВО заст., КУМПА́НІЯ діал.; БОМО́НД (аристократичне); ША́ТІЯ зневажл. Словник синонімів української мови
- братва — БРАТВА́, и́, ж., збірн., фам. Товариші, друзі. Козаков вів свою лобату братву, що вміла на бігу рвати фашистські підметки (Гончар, І, 1954, 396); — Ей, братва, розсувайся! Що це ви розляглися, як на пляжі? (Ткач, Крута хвиля, 1956, 88). Словник української мови в 11 томах